Небажаний вплив смартфонів
Тато каже, що це все через те, що я сплю з телефоном під боком. Тато вважає, що він знавець всіх бід і незручностей які смартфон спричиняє людині. Дурня. Я ж не сплю з ним по ночах, я активно дивлюсь у нього. І ні в кого іншого крила з під пахв через це не виростають. В перший день, коли вони з'явилися, тоді значно більші ніж зараз, я кошмарно спізнився на роботу. Не міг одягнути жодну сорочку. Мав випросити в тата мамине плаття з такими кажанячими рукавами, в які вмістилися мої крилерукопахви.
Зате на роботі Стеф оцінив мій прикид, він аж по підлозі катався. Сказав мої курячі ніжки в короткому платті це для нього занадто. Я показав йому фак, і сказав більше ніколи не говорити про мене нічого пірнатого. Крила, от подивитись, шкіряні, темні, наповнені силою ночі, і взагалі, ми живемо у вільній країні, і мої ноги можуть виглядати, як захочуть і з-під чого захочуть. Стеф сказав, щоб я зі своїм пізнім пубертатом від'їбався і йшов обслуговувати столик.
Звичайно довелось повернути плаття татові. Він дуже тримається за все що залишилося від мами. Але я закупився жилетками і пончо. Все це мені дуже личить. Так сказав Стеф. Коли я в жилетках, він мені багато посміхається, і від цього мої чорні крила на мить червоніють. Це підстава.
Крила означають у мене є місія. Крила означають я обраний. Я прочитав це на вікіпедії, ховаючись серед ночі під ковдрою. Крила означають я допоможу темряві захопити світ і знищити всі вільні держави і всіх пірнатих. В статті написано чекати вказівок і прислуховуватися до сірих хмар після третьої години ночі.
Крила означають у мене є місія. Крила означають я обраний. Я прочитав це на вікіпедії, ховаючись серед ночі під ковдрою. Крила означають я допоможу темряві захопити світ і знищити всі вільні держави і всіх пірнатих. В статті написано чекати вказівок і прислуховуватися до сірих хмар після третьої години ночі.
Я нічого не чую. Тепер, коли ми з татом удвох, усе кошмарно тихе і нецікаве. Кожен день я продираюся через густе затхле повітря, і ніщо не гучніше за думки в моїй голові. Безвітряні дні не шелестять, люди лише шепочуть до мене. Стеф розважає мене. І розвиває тишу реготом, коли я відпускаю саркастичні коментарі. Мені стає легко і буденно. Це підстава. Так не має бути. Коли світ неправильний, коли йому чогось не вистачає, як я маю веселитися? Тиждень назад крила почали меншати. Це змушує мене думати, що я зраджую Темряву.
Тато знайшов лікарку, зіркову ветеринарку, яка виріже крила. Він каже, що ми більше не потягнемо ту суму, яку я витрачаю на дезодорант і каву. Мені потрібні маленькі пахви і нормальний режим сну. Він не розуміє. В нього немає призначення. Я не маю права сидіти, склавши мої рукокрила.
Поки я ховаюся в кутках і прислуховуюсь. Іноді ходжу зі Стефом випити і захлинаюся провиною, за те що не відхиляю його запрошень. Сьогодні кава закінчилась. Перед світанком я виходжу в маркет під домом. З тяжких хмар падають холодні краплі. Голосно дрібочуть по моїх крилах, звук нагадує про пластикові накриття, швидкий біг і мокрі шкарпетки. Я підходжу до маркету. Зсередини у ранкові сутінки через тріщини в брудному склі пробивається світло.
